Варіанти постановки шиплячих звуків
Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.
Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є - відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.
Починати роботу над корекцією шиплячих звуків треба з постановки звуку ш.
Після того, як перераховані вище вправи будуть виконуватися дитиною легко і невимушено, варто зайнятися і постановкою ш. Без гри тут навряд чи обійтися.
Шипіння, це привілей змії. Тому варто зобразити її, використовуючи... руку. Вона якраз і буде змією: кисть - голова, все інше - гнучке тіло. Ось «змія» повзе по столу. Потім піднімає голову, робить стійку (опора на лікоть), витягає голову вперед, і, розкриваючи пащу, сичить: «Ш-ш-ш...».
При цьому варто звернути увагу дитини на те, що язик - «горнятко» піднятий вгору, а губи витягуються вперед трубочкою. Якщо з цим проблема, великим і вказівним пальцями злегка натисніть на щоки в районі кутів рота, надаючи губам форму «трубочки». Нехай дитина ще раз зобразить змію і пошипить.
Невже знову невдача? Не впадайте у відчай. На допомогу прийде знову держак чайної ложечки. Якщо дитина чисто вимовляє звук [З], нехай промовить його, а ви в цей час підводите держак ложечки під язик, піднімаєте його вгору до неба і трохи відсуваєте назад. Будьте обережні, не натискайте сильно на язик. Вийшло? Порадійте разом з дитиною чистому звучанню [Ш______ ]. Разом з дитиною згадайте, де ще можна почути цей звук?
- шипіння повітря, що виходить з шини, яку здувають;
- ліс шумить від вітру;
- шкребеться миша під підлогою;
- шипіння розсердженої кішки;
- шурхіт осіннього листя під ногами і т. д.
Все це дитина повинна зобразити за допомогою голосу і звуку [Ш].
Аналогічно йде робота і над [Ж].
Артикуляція звуку Ж:
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв´язки вібрують.
Тільки ставимо його вже від звуку. Все дуже просто. Правда? Саме час зобразити доброго жука і пожужжати: «Ж-Ж-Ж-...». Крім жука цей звук видають:
- джмелі,
- працюючі електромотори.
Артикуляція звуку Ч:
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв´язки не вібрують.
Артикуляція звуку Щ (ш+ч)
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до альвеол і утворює з ними щілину;
• середня частина язика опущена
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.