Варіанти постановки шиплячих звуків

19.05.2020

Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.

Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання - важлива передумова формування звуковимови.

Починати слід з розвитку слухової уваги. Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про що "говорять" вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки.

Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є - відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.

Починати роботу над корекцією шиплячих звуків треба з постановки звуку ш.

Після того, як перераховані вище вправи будуть виконуватися дитиною легко і невимушено, варто зайнятися і постановкою ш. Без гри тут навряд чи обійтися.

Шипіння, це привілей змії. Тому варто зобразити її, використовуючи... руку. Вона якраз і буде змією: кисть - голова, все інше - гнучке тіло. Ось «змія» повзе по столу. Потім піднімає голову, робить стійку (опора на лікоть), витягає голову вперед, і, розкриваючи пащу, сичить: «Ш-ш-ш...».

При цьому варто звернути увагу дитини на те, що язик - «горнятко» піднятий вгору, а губи витягуються вперед трубочкою. Якщо з цим проблема, великим і вказівним пальцями злегка натисніть на щоки в районі кутів рота, надаючи губам форму «трубочки». Нехай дитина ще раз зобразить змію і пошипить.

Невже знову невдача? Не впадайте у відчай. На допомогу прийде знову держак чайної ложечки. Якщо дитина чисто вимовляє звук [З], нехай промовить його, а ви в цей час підводите держак ложечки під язик, піднімаєте його вгору до неба і трохи відсуваєте назад. Будьте обережні, не натискайте сильно на язик. Вийшло? Порадійте разом з дитиною чистому звучанню [Ш______ ]. Разом з дитиною згадайте, де ще можна почути цей звук?

- шипіння повітря, що виходить з шини, яку здувають;

- ліс шумить від вітру;

- шкребеться миша під підлогою;

- шипіння розсердженої кішки;

- шурхіт осіннього листя під ногами і т. д.

Все це дитина повинна зобразити за допомогою голосу і звуку [Ш].

Аналогічно йде робота і над [Ж].

Артикуляція звуку Ж:
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв´язки вібрують.

Тільки ставимо його вже від звуку. Все дуже просто. Правда? Саме час зобразити доброго жука і пожужжати: «Ж-Ж-Ж-...». Крім жука цей звук видають:

- джмелі,

- працюючі електромотори.

Артикуляція звуку Ч:

• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв´язки не вібрують.

Артикуляція звуку Щ (ш+ч)
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до альвеол і утворює з ними щілину;
• середня частина язика опущена
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.