Поширені причини порушення зору.

 Будьте надзвичайно уважними до фізичного розвитку ма­люка, його поведінки, перших реакцій на звуки іграшок, ваш голос. Це важливо для вчасного виявлення можливих відхи­лень у розвитку зорової системи дитини. У віці 1 року перевірте, чи немає у вашої дитини косоокості, аномалії рефракції чи інших розладів зору. Від того, як швидко ви помітите у малюка якесь порушення, залежатиме вчасна рання допомога, подаль­ший розвиток і, зрештою, його доля.

 Часто першою ознакою появи хвороби очей або її загос­трення є погіршення гостроти зору, яка в нормі дорівнює 1,0 (одиниці). За ступенем зниження гостроти зору розрізняють дітей сліпих і слабозорих.

  Сліпота. До сліпих відносять абсолютно (тотально) сліпих дітей, у яких фіксують повну відсутність зору (рівна 0), та дітей із залишковим зором, у яких гострота зору становить 0,04 і нижче на оці, яке краще бачить в окулярах.

  Слабозорість. До слабозорих відносять дітей, які мають цен­тральну гостроту зору від 0,05 до 0,4.

  Однією з причин слабозорості є порушення заломлювальної здатності ока - рефракції, яка супроводжується зниженням зору. Видами цього порушення є короткозорість, далекозо­рість, астигматизм.

  Слабозорість виникає також внаслідок хвороби очей та за­гального хворобливого стану організму дитини.

  Найпоширенішою нині хворобою очей є короткозорість (міопія). Чіткий образ предмета, який знаходиться вдалині, при короткозорості формується в оці перед сітківкою. На самій сітківці він розпливчастий і нечіткий. Через це коротко­зорі люди на далекій відстані бачать предмети нечітко, а на близькій - добре. Короткозорість спричиняють три фактори: спадкова схиль­ність; фізіологічні зміни склери (білкової оболонки ока) та очного дна на тлі загального ослаблення організму; напружена зорова праця на близькій відстані на тлі несприятливих гігіє­нічних умов (неправильна постава; недостатня освітленість; читання в транспорті, лежачи тощо).

Увага! Небезпечно:

• при короткозорості високого ступеня - важкі фізичні навантаження, віджимання, стрибки, підйом важких предме­тів; різкі струси організму, навіть легкі удари в очі; тривале перебування з опущеною донизу головою;

• при короткозорості середнього ступеня - травми очей, піднімання важких предметів, нахили тулуба;

• при короткозорості слабкого ступеня - читання і письмо з низько нахиленою головою, травми очей; неприпустимо, щоб волосся з лоба спадало на очі.

  Лікування короткозорості здійснюється лікарем з допомо­гою і під контролем батьків. Не варто захоплюватися широко розрекламованими сьогодні методами позбавлення від корот­козорості, самолікуванням.

   Виправлення короткозорості у дитини з допомогою лазер­ної чи оперативної реконструкції рогівки лікарі-офтальмологи не рекомендують проводити до завершення росту людини.

  Далекозорість. Ще однією причиною значного зниження зору є далекозорість (гіперметропія). При ній зображення фор­мується за сітківкою. Далекозорі люди досить добре бачать віддалені предмети, а гірше - зблизька.

  Далекозорість, зазвичай, не супроводжується змінами очного дна, тому для дітей, які мають це порушення, немає протипоказань щодо фізичного навантаження. Однак, напру­жена зорова робота зблизька спричинюватиме зорову втому. Тому батькам варто обмежувати тривалу неперервну зорову працю дітей.

 Далекозорість коригується за допомогою окулярів, гімнас­тики для очей, дотримання загальних рекомендацій щодо режиму занять і відпочинку, правильного харчування.

  Астигматизм зумовлюється порушенням заломлюючих елементів оптичної системи ока - рогівки та кришталика. Людина з астигматизмом бачить оточуючі предмети спотворе­ними, одні лінії - чітко, а інші - розмито. Астигматизм, зде­більшого, є вродженим або спадковим, але може виникнути і після травми чи операції на оці. Виявляється астигматизм лише при повному офтальмологічному обстеженні.

  Косоокість - ушкодження окорухової системи з періодич­ним чи постійним відхиленням очного яблука від нормального положення.

  У нормі обидва ока дитини мають дивитися на об'єкт симетрично. Якщо ви помічаєте, що очі косять, дитину обов'язково потрібно показати лікарю-окулісту. У деяких ви­падках косоокість спостерігається періодично, а тому під час огляду лікар її може не виявити. Якщо ж ви помітили, що вона все ж часом з'являється, необхідний повторний огляд лікаря.

  Для профілактики косоокості обстежити зір дитини потрібно вже у віці 1,5-2 років, коли рефлекторні зв'язки і центри біно­кулярного зору ще недостатньо розвинуті.

  Амбліопія - це зниження гостроти зору через функціональні розлади зорового аналізатора. Одна з причин - відсутність доступу світла до сітківки, наприклад, при катарактах, більмах рогівки та ін. Іншою причиною може бути різна рефракція (заломлююча здатність) очей, постійне і тривале проектування на сітківку нечіткого зображення, розлади бінокулярного зору.

  Так, при косоокості одне око ("ліниве око") фактично перестає брати участь у зоровому акті, поступово у ньому знижується гострота зору.

   Найвідомішим методом лікування амбліопії є так звана оклюзія - "виключення" того ока, яке краще бачить. Застосуван­ня цього методу забезпечує швидке підвищення гостроти зору.

  Другим методом лікування є одночасне тренування "ліни­вого ока" з допомогою різних зорових навантажень: обведення контурів малюнків, розкладання дрібної мозаїки, сортування дрібних круп, бобів, читання дрібного шрифту тощо.

  Ністагм - це порушення окорухового апарата. Проявля­ється у тому, що очі здійснюють спонтанні хаотичні рухи різної амплітуди. Через це зображення на сітківці завжди розфокусоане. Це захворювання може бути пов'язане з порушеннями центральної нервової системи, патологією очного дна або зорового нерва.

  Надзвичайно великою небезпекою для очей дитини є різні травми. Не дозволяйте маленькій дитині їсти виделкою, від­кривати пляшки, бавитися з ними та з різними гострими пред­метами, побутовими електроприладами тощо.

  Якщо у вас живе якась тваринка (песик, кішка) або папуга, стежте, щоб дитина не підносила їх близько до своїх очей. Будьте обережні на про­гулянці, щоб в дитину не влучив камінчик чи твердий предмет, якими кидаються інші діти. Оберігайте дитину від забав з піро­технічними засобами, через пустощі з якими багато дітей втра­чають очі та зір.

  За певної підготовки, яку діти з порушенням зору починають отримува­ти ще в дошкільному закладі, вони досить вільно та самостійно орієнтуються, пересуваються. Існує безліч засобів і технологій, що допомагають лю­дям із порушенням зору бути самостійними: від простого диктофона й годинника, «що розмовляє», до міні-комп'ютера, що дає змогу орієнтуватися на місцевості.

  Серед поширених розладів органів зору - мікрофтальм, анофтальм, катаракта, глау­кома, атрофія зорового нерва, дегенерація сітківки, астигматизм, короткозорість, далекозорість.

  Унаслідок неповного чи спотвореного сприй­няття довкілля уявлення таких дітей певною мірою збіднені, фрагментарні, отримана інформація по­гано запам'ятовується. Діти відчувають труднощі під час читання, письма, практичних робіт, швид­ко стомлюються, що зумовлює зниження розумо­вої та фізичної працездатності. Саме тому вони потребують дозованого зорового навантаження та охоронного режиму під час організації навчального процесу

  Згідно із законодавством нашої держави батьки мають пра­во обирати заклад освіти для своєї дитини. Ви також маєте право продовжити відпуску по догляду за дитиною до 6 років. Якщо ви переконані, що вашій дитині буде краще навчатися вдома і ви зможете дати їй більше, ніж спеціалісти дошкільного закладу, ми не будемо переконувати вас у хибності такого рішення. Дійсно, ніхто так не знає свого малюка, як ви, і жоден спеціаліст не зможе йому допомоги без вашої участі. Однак, перевагою дошкільного навчання дитини у спеціальному дош­кільному закладі є, зокрема, апаратне лікування зору, корек-ційні заняття тифлопедагога, спілкування з однолітками, під час якого дитина отримає важливі навички соціалізації.

  В Україні функціонує розгалужена система дошкільних навчальних закладів для дітей з різними порушеннями зору. Зокрема, спеціалізовані дошкільні заклади і групи для цієї категорії дітей при масових дошкільних закладах, навчально-реабілітаційні центри. Всі ці заклади працюють за спеціальни­ми загальноосвітніми та корекційними програмами, розроб­леними з урахуванням зорового діагнозу, віку дітей та особли­востей їхнього психофізичного розвитку.

 Окрім загальноосвітнього розвитку і навчання, яке здій­снює в спеціалізованому дошкільному закладі вихователь, вкрай необхідну корекційну роботу проводить учитель-тифлопедагог: з розвитку у дітей зорового сприймання, пізнаваль­ної діяльності, просторового та соціально-побутового орієнту­вання, формування компенсаторних способів пізнавальної, предметно-практичної, ігрової діяльності. Логопед виправляє наявні у дітей порушення мовлення, розвиває зв'язне усне мовлення. Інструктор з лікувально-фізичної культури (ЛФК) - можливі порушення опорно-рухового апарата (порушення постави, сколіози, плоскостопість, парези), які можуть нега­тивно впливати на функціонування зорової системи дитини. Психолог-дефектолог стежить за динамікою розвитку дитини в корекційному процесі, проводить індивідуальні заняття з ти­ми дітьми, які відстають у психічному розвитку, надає допомо­гу батькам, тифлопедагогу, вихователям в організації навчання і виховання дошкільника в умовах сім'ї та дошкільного закла­ду, спільно з вихователем розробляє індивідуальні завдання для батьків з урахуванням складності зорового порушення ди­тини, її віку та індивідуальних особливостей.

  Батькам дошкільників з порушеннями зору особливо важ­ливо знати, що в спеціалізованих дошкільних навчальних закладах їхня дитина щоденно отримуватиме саме ту офтальмоло­гічну допомогу, якої вона потребує згідно зі своїм зоровим діагнозом. До штату спеціалізованого дошкільного закладу обов'язково входить лікар-окуліст та медсестра, які здійснюють лікувально-відновлювальну роботу. Функціо­нують спеціальні кабінети, в яких діти отримують необхідну офтальмологічну допомогу, - лікування, підтримку і віднов­лення порушень зору на спеціальній апаратурі, і

  У початок навчання у школі для дитини пов'язаний зі знач­ними навантаженнями на зір. Це призводить до хронічної перевтоми зору, може стати причиною негативного ставлення до навчання та призвести до поганої успішності. Щоб цьому запобігти, варто скористатися такими рекомендаціями.

Якщо ви помітили ознаки втомлюваності зору у своєї дитини, потрібно:

• звернутися до лікаря-окуліста для обстеження очей і зору, виконувати всі його рекомендації;

• обстежити дитину у педіатра та невропатолога, щоб виключити додаткові фактори втомлюваності;

• забезпечити дитині зручне робоче місце і правильне його освітлення, стежити за правильною посадкою за столом;

• упорядкувати режим зорової роботи: 35-45 хв занять 15 хв відпочинку (але не біля телевізора чи комп'ютера).

ПОПЕРЕДИТИ І ЗНЯТИ ВТОМУ ОЧЕЙ ТАКОЖ ДОПОМОЖЕ НОР­МАЛЬНИЙ ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ В СІМ "Ї, ВІДСУТНІСТЬ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ, ЕМОЦІЙНА ПІДТРИМКА, ЗАНЯТТЯ ФІЗКУЛЬТУРОЮ І СПОР­ТОМ, ГІМНАСТИЧНІ ВПРАВИ ДЛЯ ОЧЕЙ.

• Переконайте дитину у тому, що окуляри надають її облич­чю значущості і навіть прикрашають її.

• Замість букв і цифр використовуйте картки із зображен­нями тварин, рослин тощо.

• Дитина може дивитися на віддалені об'єкти і називати їх, а може дивитися і зображувати їх у себе на аркушах для малю­вання.

• Для розвитку рухливості очей корисні будь-які механічні іграшки, що рухаються, ігри з м'ячем.

• У школі дитина має сидіти так, щоб бачити написане на дошці без напруження. Час від часу їй корисно дивитися у вікно.

• Вчіть дітей кліпати повіками, не горбитися, частіше пере­водити погляд з ближнього об'єкта на віддалений і навпаки.

• Щоб слабозора дитина гармонійно фізично і психічно
розвивалася, вона має багато рухатися.

  Необхідно постійно стимулювати дитину до рухів, до мобільності, щоб викликати у неї потребу в русі, забезпечити безпеку під час самостійного пересування, в іграх, у праці. Дитина має відчути задоволення од вільного руху в просторі - це неодмінна умова її успішної інтеграції в суспільство.