Особливості проведення рухливих ігор в дітей з проблемами зору.
Рухливі ігри для дітей з порушенням зору мають величезне значення не тільки як засіб розвитку збереженій функції, навичок орієнтування у просторі, вдосконалення рухів, вміння бігати, стрибати, метати і т.д..
У процесі гри дитина вчиться досягати успіху, підпорядковувати свої бажання правил гри. Ефективне вирішення завдань гри сприяє подоланню дефектів зору, його компенсації (Д.М. Маллаєв [23]). Спеціальних рухливих ігор для дітей з порушенням зору немає, вони грають у ті ж ігри, що і нормально бачучі дошкільнята.
Як вже зазначалося вище, для дітей існує ряд протипоказань щодо виконання окремих вправ, рухів. Ці протипоказання слід враховувати і при організації рухомий гри. У зв'язку з цим необхідний ретельний індивідуальний підхід до дітей, які беруть участь у грі, що визначає їх роль і ступінь фізичного навантаження.
При виборі ігор ми враховували вікові особливості дітей, їх розвиток, фізичну підготовленість, зорові порушення.
Особливу увагу звертали на дітей, що мають вторинні порушення (порушення опорно-рухового апарату). Обережно залучали до тих ігор, де були потрібні психічні навантаження, швидка зміна положення тіла в просторі і складна рухова координація.
У цих випадках строго індивідуально дозувати навантаження, тактовно, без утиску гідності дитини. Не допускаючи дитини до гри, його залучали до суддівства, до допомоги (пропонуючи допомогти розставити інвентар, зібрати його, вести підрахунок очок у старших групах, стежити за виконанням правил грають і т.д.). З огляду на труднощі зорового сприйняття і порушення рухів у дітей було важливо, щоб гра була добре організована і роз'яснена.
У момент пояснення гри дітям краще знаходитися в тому стані, з якого гра починається. Педагог повинен стояти так, щоб його добре бачили й чули діти. Наприклад, діти стоять у колі, педагогу слід перебувати з ними в колі або на відстані кроку у напрямку до середини кола. Якщо гра починалася врозтіч, дітей будували в шеренгу.
При організації рухливих ігор не можна шикувати дітей обличчям до сонця або вікон. Яскраве світло «сліпить» дітей, увага їх розсіюється. Починати гру по умовному сигналу (свисток, оплеск, команда, удар в бубен та ін), про що заздалегідь діти попереджаються. Під час гри уважно стежити за поведінкою тих, що грають, за дотриманням правил гри. У процесі гри робити зупинки з тим, щоб зняти напругу, уникнути перевтоми, використовуючи цей час для аналізу гри.
За діяльністю дітей у грі, як і інших формах роботи, повинен здійснюватися суворий контроль та індивідуальне дозування їх навантаження: зменшуватись дистанція, кількість повторень, час перебування в грі, полегшуватись завдання, обмежуватись руху.
В організації рухливих ігор враховувалися наступні особливості дітей з порушенням зору: рівень рухової підготовленості, стан здоров'я, зорові можливості. З урахуванням цього нами класифіковані рухливі ігри наступним чином:
1. Ігри на подолання порушень постави.До них відносяться ігри, пов'язані з великою рухливістю, лазіння, повзання, випрямлення.
2. Ігри на подолання плоскостопості: ігри невеликої рухливості, метою яких є розвиток рухливості стоп, різні перекочування циліндрів, перенесення дрібних предметів з одного місця на інше, ходьба по олівцям, ходьба по м'якому шнуру босоніж.
3. Ігри на розвиток правильного положення голови: нахил, поворот голови, фіксація в певному положенні, утримання мішечка на голові, його перенесення.
4. Ігри на розвиток координації рук і ніг: включають одночасні, почергові руху рук і ніг.
5. Ігри на розвиток просторового орієнтування:
- ігри на орієнтування в мікропросторі;
- ігри на орієнтування у великому просторі.
6. Ігри на розвиток рівноваги, що включають вправи на збереження стійкого положення тіла.
7. Ігри на розвиток бінокулярного зору:
- при збіжній косоокості;
- при розбіжній косоокості.
8. Ігри для розвитку окорухового апарату.
9. Ігри для відпочинку очей.
10. Ігри для розвитку рухових якостей (швидкості, витривалості, сили, спритності, стрибучості, гнучкості).
11. Ігри на вправи в основних рухах (ходьба, біг, лазіння, стрибки, метання).
12. Ігри на розвиток рухово-відчутних відчуттів.
Всі ігри передбачали виховання таких якостей особистості дитини з порушенням зору: сміливість, активність, наполегливість, спілкування, соціальна адаптація.
В іграх дітей з амбліопії і косоокістю широко використовували спеціальне обладнання: м'ячі, пофарбовані в один колір, оранжевий, червоний, жовтий, зелений, найбільш сприятливо впливають на сітківку ока, розмір зорових орієнтирів в іграх добирався з урахуванням зорових можливостей дітей; широко використовувалися індивідуальні зорові орієнтири у вигляді кольорових геометричних фігур.
У рухливих іграх не допускався зустрічний біг, різкі зупинки під час бігу, не дозволялося триматися один за одного під час руху.
Доцільно ще раз підкреслити, що діти бояться великої кількості учасників гри, відчувають страх перед майбутньою швидкістю пересування, боячись розбити очки. Разом з тим з метою розвитку комунікативних умінь колективні рухливі ігри необхідні.
При їх проведенні враховувалися педагогічна доцільність вимог:
1. Відпрацювання необхідних рухів заздалегідь.
2. Включення в гру тільки підготовлених дітей.
3. Відбір матеріалу для гри з урахуванням зорового захворювання.
Для дітей з сходящою косоокістю використовувалися ігри, які вимагають напрямки погляду вгору, далечінь, з розбіжною косоокістю - ігри з напрямком погляду вниз і поблизу.
Напрям погляду вниз і поблизу викликає напругу конвергенції і зведення зорових осей, тому ігри в основному підбиралися і проводилися з напрямком погляду вниз і поблизу.
Напрям погляду вгору і вдалину сприяє дивергенції, тому на заняттях з дітьми, що страждають сходяться в одному косоокістю, підбиралися вправи, пов'язані з направленням погляду вгору і в далечінь.